Географія

Правила роботи з контурною картою.

Робота з контурною картою під час вивчення географії дуже важлива річ. Ми постійно робимо одні й ті самі помилки. Зверніть будь ласка увагу на правила роботи з контурною.

При виконанні робіт на контурній карті учні повинні виконувати наступні правила:
1. Усі написи назв географічних об’єктів виконувати друкованими, по можливості дрібними, але виразними літерами чорною ручкою;
2. Робити написи назви об’єкта тільки мовою оригінала (карта, з якою працює учень), тобто не треба перекладати назви географічного об’єкта з карти, а записувати його тільки мовою, якою він подається в атласі.
3. Географічні назви не скорочувати, не переносити;
4. Назви форм рельєфу (гірських систем) та річок підписувати уздовж їх розташування, але не «догори ногами»; більшість же інших об’єктів ( міста, країни, миси, тощо) підписувати паралельно паралелям;
5. Коли назву об’єкта не можна розмістити на карті, то слід зробити зноску або примітки. Тоді на карті замість назв лише цифри, а в умовних позначеннях цілий перелік географічних назв.
Звичайно, це певне послаблення до вимог роботи з контурною картою і негативно впливає на рівень засвоєння географічної номенклатури. Надписування назви тільки на карті веде до запам’ятовування об’єкта і виховує точність і естетичний смак.
6. Окремі умовні позначення є традиційними (наприклад, корисні копалини), їх не можна змінювати і треба зображати точно;
7. Якщо на карту наноситься якийсь об’єкт, то загальне пояснення символу або кольору цього об’єкта обов’язково виноситься в умовні позначення;
8. Зображення символів, їх розмір і колір мають бути однакові і на карті, і в умовних позначеннях;
9. Коли учні підписують на карті, наприклад річки, треба наводити синім олівцем саму річку ( а не всю річкову систему). Таким чином учні встановлюють, де річка починається, куди впадає, відокремлюють головну річку від її притоків.
Пам'ятайте: працювати в контурних картах фломастерами і маркерами заборонено

               

   РОЛЬ ЕКСКУРСІЙ

  В ЕКОЛОГІЧНОМУ ВИХОВАННІ УЧНІВ                                                                                           

Юне серце завжди відкрите красі природи. Зачаровує солов'їна пісня, вабить голубінь ріки, зворушує замріяний шепіт пшениці. Барви і музика зелених чарів живуть у кожному з дитинства. І прищепити любов у дитини до рідного краю, його краси - це обов'язок кожного вчителя.

      Екологічний гуманізм як принцип діяльності мислення людини, не зраджуючи, не вбиваючи, не руйнуючи, сприймається дитиною реально, об’єктивно, тільки під час безпосереднього контакту її з природою. Цьому сприяють навчальні екскурсії.

Навчальні екскурсії організовуються з метою формування в учнів уміння спостерігати за навколишнім світом, сприяння розвитку наукового мислення, інтересу до вивченого матеріалу, ознайомлення з культурно-суспільним надбанням нашого народу та людства, національними традиціями.

      Учні не тільки спостерігають кольорову гаму живого, але й сприймають осмислено його запах, музику звуків, холод роси, тепло землі. Особливо легко сприймаються дітьми багато різних абстрактних понять глобальних масштабів, які досить важко уявити в об’ємі чотирьох стін класної кімнати. Стає доступним застереження щодо необхідності охорони довкілля. Вивчення навчального матеріалу в живій природі дозволяє розвивати та закріплювати навички користування деякими навчальними приладами: компасом, психометром, термометром, барометром, біноклем, ручною збільшувальною лупою, польовим мікроскопом. А ще тут ефективно діє оздоровчий момент, рекреаційний фактор. Вільний мовний обмін думками активізує мислення учня природним способом. Досить швидко школярі починають розуміти умовність багатьох понять, таких як „шкідливі”, „корисні” організми й одночасно реальність різних екологічних факторів та адаптацій до них організмів.

       Найкращий ефект дають екскурсії, проведені на екологічній стежині, де  досліджений  кожний метр довкілля. Ідеальним варіантом є ділянка території за населеним пунктом, на якій близько знаходяться різні типи невеликих біогеоценозів. Можна проводити уроки і в мікрорайоні школи, якщо поряд є сквер, парк, квіткові клумби, пришкільні ділянки. Але вибір завжди за вчителем.

       Місце, де відбувається навчально-виховний процес, має бути не далі одного кілометра від школи (15 хвилин ходьби). Перед уроком проводиться інструктаж із техніки безпеки, враховується стан погоди, пора року, неможливість виконання письмових форм роботи, відсутність місць для сидіння, висока динамічність процесу навчання. Краще, якщо уроки спарені.

      На екологічній стежині проводяться окремі уроки з конкретної теми, узагальнюючі уроки, екскурсії, навчально-виробнича літня практика.             Це дає можливість впроваджувати новітні технології навчання у навчальний процес, активні форми і методи навчання, елементи нових педагогічних технологій, засвоєння краєзнавчого матеріалу, відповідальне ставлення до екологічних проблем, усвідомлення наукових основ гармонії в природі. Екологічна освіта при цьому стає інформативним фактором, полегшує через міжпредметні зв’язки опанування учнями інших предметів. На таких уроках у природі в дітей закладаються основи екологічного гуманізму.

       Вміти спілкуватися з природою, бути гуманним до всього, розширювати кругозір, навчитися виживати – головне завдання екскурсії у довкілля.

      Збагачувати духовне життя, співпереживати, бажати досліджувати, розуміти світ навколо себе – одвічні завдання географічних екскурсій.

      Викладання географії неможливо без проведення екскурсій, особливо на початковому етапі вивчення географії. Безпосередні спостереження за природними явищами у довкіллі під керівництвом учителя сприяє формуванню в учнів початкових уявлень про матеріальний та енергетичний світ Космосу. Учні спостерігають складні взаємозв’язки у живих системах, вивчають динаміку розвитку різноманітних природних комплексів та їх значення.

     Екскурсія в природу – цікава форма роботи  вчителя з класом. Тут школярі навчаються орієнтуватися на місцевості, спостерігати, порівнювати, знаходити приклади взаємозв’язків організмів один із одним та з умовами навколишнього середовища. Різноманітні форми пристосувань до життя у природних комплксах розвивають у дітей здатність до досліджень.

                          

                              Під час екскурсії в сільській школі.

      Екскурсії в природу повинні  відповідати основним критеріям: доступності (врахування вікових особливостей дітей, та місцевих умов);                                                                                      науковості (завдяки функціонально-структурному підході, проблемності, наступності);  екологічності (місце і роль об’єкта вивчення як живої системи, зв’язки та взаємодію в екосистемі, проблеми охорони природи).                    

      Основні вимоги при проведенні навчального заняття серед природи: екскурсія не прогулянка, а обов’язкова складова навчальних занять; визначай тему, місце проведення, цілі екскурсії, склади план; дотримуйся теми заняття, не відволікайся на випадкові запитання; розказуй тільки про те, що можливо продемонструвати, уникай довгих пояснень;                                                                                не залишай екскурсантів тільки слухачами, залучай їх до активної дослідницької роботи;  не перевантажуй учнів великою кількістю термінів та понять, вони їх не запам’ятають;                                                                                             умій концентрувати увагу вихованців на потрібному об’єкті;                   навчися своєчасно зупинити хід екскурсії, не втомлюючи зайве учнів;    закріплюй матеріал у пам’яті школярів на наступних уроках.

       Велике значення має підготовка учнів до екскурсії. Попередньо вони повинні знати, що необхідно побачити у природі, на що звернути особливу увагу, як спостерігати. Можна продемонструвати схему маршруту з метою орієнтування на місцевості. Обладнання для проведення екскурсії орієнтовно може бути таким: міні-парта (планшет із цупкого матеріалу), файл як захист від вологи, папір, простий олівець, кулькова ручка, карта місцевості, ручна збільшувальна лупа, відеокамера, фотоапарат, бінокль, компас, вимірювальна рулетка.

      Перед екскурсією треба теоретично ознайомити школярів із об’єктами, що можуть трапитися під час  дослідження. Красу природи у будь-яку пору року сприймають мовчанням - прислухатися, відчути запах, зрозуміти. Головне, перебуваючи серед природи,  правильно сприймати,  вміти розуміти її, спілкуватися з нею.

      Не можна перетворювати екскурсію в урок. Обов’язкова складова екскурсії – самостійне спостереження кожного школяра. Після екскурсії можна методом „мозкового” штурму  узагальнити побачене  та розв’язати разом запропоноване завдання, провести обробку різноманітного матеріалу, або інформації. Учитель – непомітний координатор і контролер учнівської діяльності.Тривалість екскурсії в природу не може перевищувати півтори астрономічних години (разом із дорогою туди й назад). Оптимальний („чистий”) час – 45 хвилин.

Головна заповідь екскурсійного заняття – не робити  школярів глядачами й слухачами, самому вчитися.              

             Заказник місцевого значення  річка Чаплинка –

                    ліва притока Самари басейну Дніпра.

       Екскурсії можуть бути випереджувальними і проводитися напередодні вивчення нової теми; тематичними - для поліпшення розуміння учнями певної теми або розділу; комплексними, що охоплюють широке коло питань основ наук і проводяться наприкінці вивчення розділу або навчального року з метою узагальнення знань та вмінь.

       Напередодні екскурсії вчитель має ознайомити школярів із планом її проведення, поставити ряд запитань, відповіді на які учні повинні дізнатися під час огляду. З метою підвищення зацікавленості школярів екскурсією, сприяння розвитку в них ініціативи та самостійності, можна запропонувати індивідуальні та групові завдання щодо вивчення окремих об'єктів, складання задач, збирання колекційного матеріалу, підготовки звітних матеріалів. Обов'язковою умовою проведення екскурсії є цільовий інструктаж учнів з техніки безпеки, правил поведінки під час переходу чи проїзду до місця екскурсії та її проведення відповідно до Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 01.08.2001 N 563 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20 листопада 2001 р. за N 969/6160.

Під час огляду екскурсійних об'єктів учні повинні спостерігати, робити замальовки, записувати необхідні відомості тощо.

Підбиття підсумків екскурсій може здійснюватися залежно від віку школярів у різних формах:

-   бесіда, під час якої вчитель з'ясовує враження учнів від об'єкта,

обговорює найважливіші етапи екскурсії;

-   конференція, під час якої учні звітують щодо виконання

запропонованих раніше завдань (проектів).

Екскурсія в природу – приваблива форма роботи вчителя з класом. На екскурсії школярі вчаться орієнтуватися на місцевості, спостерігати порівнювати, бачити потрібні об’єкти, находити приклади взаємозв’язку організмів один з одним і з умовами навколишнього середовища.

Кожна екскурсія дає хороший матеріал для виховання естетичних почуттів, поняття екологічних зв’язків, єдності і цілісності природних комплексів.

    Навчальна екскурсія – це проведення навчального заняття в умовах виробництва, природи, музею з метою спостереження і вивчення учнями різних об’єктів, явищ дійсності, їх взаємозв’язків і взаємозалежностей.

  Мета екскурсій в природу:

-   збагатити знання учнів;

-   встановити зв’язки теорії з практикою, з життям;

-   виховувати шанобливе ставлення до природи;

-   розвивати творчі здібності, спостережливість, пам’ять, мислення учнів,

їх самостійність;

-   формувати естетичні почуття;

-   активізувати пізнавальну і практичну діяльність.

      По відношенню до навчальних програм екскурсії поділяють на:

-   програмні;

-   позапрограмні.

За змістом навчальні екскурсії є тематичні і комплексні (оглядові). Тематичні екскурсії проводять у зв’язку з вивченням одної чи декількох взаємопов’язаних тем. Комплексні – охоплюють взаємопов’язані теми двох чи декількох навчальних предметів.

За часом проведення екскурсії поділяють на вступні, поточні, підсумкові.

Вступні екскурсії передують вивченню нового матеріалу (учні засвоюють опорні поняття, отримують наочні уявлення і практичний досвід, знайомляться з фактами).

Поточні екскурсії проводять паралельно з вивченням теоретичного матеріалу з метою забезпечення більш глибокого його розуміння, доповнення новими уявленнями.

Підсумкові екскурсії проводять в кінці навчального року або після вивчення розділу програми з метою узагальнення і систематизації теоретичних знань, поглиблення і закріплення навичок та вмінь. Важливе завдання цього виду екскурсії – сприяти виявленню зв’язку вивченого на уроках матеріалу з реальними процесами або явищами.

Структура екскурсії:

-   повідомлення теми, мети, завдань екскурсії;

-   мотивація навчальної діяльності;

-   актуалізація чуттєвого досвіду і опорних знань;

-   сприйняття форм і зовнішніх особливостей об’єктів;

-   узагальнення і систематизація знань;

-   підведення підсумків екскурсії повідомлення індивідуальних завдань;

-   оформлення результатів.          

Вимоги до екскурсії:

-   наявність в школі системи екскурсійної роботи;

-   ретельна підготовка вчителя;

-   чітке визначення освітніх і виховних завдань;

-   вибір оптимального змісту та екскурсійних об’єктів;

-   дотримання логіки пізнавального процесу;

-   систематичне створення проблемних ситуацій;

-   оптимальний вибір адекватних методів і прийомів;

-   раціональне поєднання слова і наочності.

Основними методами навчання під час екскурсії є: розповідь, пояснення, бесіда, спостереження, дискусія, створення схем, замальовок та ін.

Здійснювані краєзнавчо-туристські екскурсії і походи учнів по рідному краю, різноманітна дослідницька робота, а також суспільно корисна праця по збереженню природних багатств дають дітям багато знань, сприяють їх розумовому розвитку і фізичному загартуванню.

Постійні фенологічні спостереження за рослинами рідного краю допомагають встановити особливості розвитку живої природи.

        Під час проведення екскурсій учні беруть участь в озелененні, охороняють рідкісні рослини, тварин, обліковують і закріплюють береги водойм.

       Для залучення учнів до охорони природи в нашій школі організована юнацька секція Товариства охорони природи "Зелений патруль". Практичні справи "Зеленого патруля" великі і різноманітні. Дозорці ведуть боротьбу з шкідниками сільськогосподарських рослин, доглядають за насадженнями біля школи та в селі, виготовляють та розвішують годівниці, проводять деревонасадження.

         Зелені патрулі беруть активну участь у місячнику насадження плодових і декоративних дерев та кущів, садінні квітів, допомагають доглядати за молодим садом. Великого значення в роботі "Зеленого патруля" ми приділяємо спостереженням у природі. Для цього організовуємо екскурсії за такою тематикою: "Пробудження природи", "Цвітіння рослин", "Рослинний і тваринний світ нашої місцевості". Широкою популярністю в селі користується екологічна стежка, створена учнями і вчителями. Стежка поділена на території і закріплена за класами. Кожний клас вибрав улюблене місце для відпочинку, проведення уроків та екскурсій з біології. До роботи на екологічній стежці залучено і жителів села, які разом з дітьми очищають джерела, оздоблюють кринички, тримають у чистоті береги біля своїх присадибних ділянок.

  Створювати екологічну стежку почали з вибору місця. Було вибрано місце з природними біоценозами: луки, ставок, річка Чаплинка (ліва притока Річки Самари басейну Дніпра). Від школи до стежки 300 метрів і тягнеться вона у вигляді петлі 1,5км.

 Часто ми проводимо екскурсії на екологічній стежці. За програмою екскурсій вивчаємо геологічні відслонення, вплив господарської діяльності людини на природу, проводимо візуальний облік рідкісних рослин. Під час таких екскурсій учні проводять екологічні спостереження, замальовують, записують, виявляють джерела, фактори і наслідки пошкоджень природи, вживають можливих заходів до її охорони.

Література:

1.    БибикА.Е., Герасимова Т.П., Даринский А.В., Матрусова И.С., Орлова Б.П., СоловьевА.И. Методика обучения географи в средней школе. М., «Просвещение», 1968.

2.    Даринский  А.В. Урок географи в средней школе. М., «Просвещение», 1984.

3.    Наволокова Н.П. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій. Х., ВГ «Основа», 2011.

4.    Панчешникова Л.М. Методика обучения географи в средней школе. М., «Просвещение», 1983.

5.    Прус І.Т. Краєзнавча робота в школі. К., «Радянська школа», 1984.

6.    Стадник О.Г. Нетрадиційні форми уроків географії. Х. ВГ «Основа», 2004.

7.    Інтернет-ресурс.